Дубно

Географія і клімат

Топографічна карта Дубна 20-30-х рр. ХХ ст.

Дубно розташоване у південно-західній частині Рівненської області на Волинсько-Подільській височині, на висоті 200 метрів над рівнем моря.

Клімат

Клімат помірно континентальний, з незначними коливаннями температури, помірно тепле літо та м'яка зима з частими відлигами. Напрямки вітру влітку та взимку різні. Влітку переважно вітри північно-західні, взимку західні й південно-західні.

Історія міста

Перша згадка про місто

Дубно відоме з 1100 року. Перша згадка про нього зустрічається в Іпатіївському літописі: "…В літо 6608 (1100) брати уклали мир між собою, Святополк, Володимир, Давид, Олег в Уветичах, місяця серпня в 10-й день. І прийшов до них Давид Ігорович і сказав їм: «Нащо ви мене прикликали? От я. У кого на мене образа?» І відповів йому Володимир: «Ти сам прислав до нас: „Хочу, браття, прийти до вас і поскаржитись за свої образи“. Так от ти прийшов і сидиш із своїми братами на одному килимі — тож чому не скаржишся, до кого із нас твоя образа?» І не відповів Давид нічого. І стали всі браття на коней; і став Святополк зі свою дружиною, а Давид і Олег зі свою нарізно один від одного. А Давид Ігорович сидів осторонь, і не підпустили його до себе, але окремо радились про Давида. І, порадившись, послали до Давида мужів своїх: Святополк — Путяту, Володимир — Орогостя і Ратибора, Давид і Олег — Торчина. Послані ж прийшли до Давида і сказали йому: "От що говорять тобі браття: «Не хочемо тобі дати столу Володимирського, тому що ввігнав ніж у нас, чого не було ще в Руській землі. Але ми ж тебе хапати не будемо і якогось іншого зла не зробимо, але от що тобі даємо: іди і сідай у Божеському, в Острозі, а Дубен і Чорторийськ дає тобі Святополк…^[3]» Проте не 1100-ий рік є датою заснування. У глибині тисячоліть губляться витоки його історії, що доведено археологічними розкопками кінця ХІХ — дев'яностих років ХХ ст. Дубно згадується також в 1149 році у зв'язку з перебуванням на Волині Юрія Долгорукова

XII–XVI ст.

Під час князівських міжусобиць і боротьби за великокняжий престол місто переходило з рук в руки. І так продовжувалось аж до самого нашестя татар на Волинь. У 1240 році Дубно зруйнували монголо-татари. Після смерті Данила Галицького Луцьким уділом, до складу якого входило Дубно, володів Мстислав Данилович. У 1340 році Волинь, у тому числі й Дубно, була загарбана Литвою.
На основі жалуваної грамоти Ягайла від 4 листопада 1386 року Федір Острозький отримує місто Острог з округом Острозьким, до складу якого входило Дубно.
Князь Костянтин Іванович Острозький побачив перспективу Дубна як міста і в 1492 році звів кам'яний замок вище за рельєфом. Укріплене замком місто забезпечувало військовий захист краю, а власнику — доходи від торгівлі. Вибір місця для нового замку виявився вдалим, бо вже тоді він був неприступним.
3 червня 1498 року власник міста Костянтин Острозький отримує від Литовського князя Олександра грамоту про надання Дубну статусу міста, а у 1507 році король польський Сигізмунд І дарує Дубну магдебурзьке право. На основі якого: «Село Дубном зване зробити містом… …обсадити людьми і торги мати кожну п'ятницю, а ярмарок — кожного року на Спаса».^[4]. Середньовічне Дубно було одним з найбільших культурних центрів Волині. При тутешніх монастирях жили й працювали видатні вчені, літератори, церковні діячі — Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович, отець Віталій, Іов Залізо (згодом Іов Почаївський). Ігумен Хрестовоздвиженського монастиря о. Віталій тут 1604 року переклав з грецької книгу «Діоптра…», а Ієромонах Арсеній у 1539 — 1566 роках створив відоме Дубенське Четвероєвангеліє.
У 1569 р. внаслідок Люблінської унії Дубно входить до складу шляхетської Польщі. Для економіки міста другої половини XVI — першої половини XVII ст. характерним є подальше піднесення ремесла і торгівлі.
У 1577 році Дубно двічі зазнало нападу татари. 4 березня 1577 року татарська орда переправилась через річку Ікву. На захист міста став син князя Януш. Він приготував місто до захисту, на річці прорубав ополонки. Татари виступили з боку чернецької греблі, дружина Януша не витримала натиску і відступила до замку. 5 березня 1577 року татари знову підступили до міста, але наразились на сильний опір. Татари почали штурм з боку Хрестовоздвиженського монастиря, але безуспішно. Відступаючи, татари знищили дві сотні сіл, князь зазнав великих збитків. Місто було майже повністю зруйноване, вистояв лише сильно укріплений замок.

XVII ст.

На початку XVII ст. Дубно виконувало роль другої після Острога столиці Острозької ординації. В цей період продовжується зростання магнатського землеволодіння. Януш Острозький запроваджує статут про родинне успадкування (1609 р.) Свої маєтки він поділив на дві частини: майоратно-неподільну і спадкову. Відтак столицею майорату стає Дубно. До майорату входило 24 міста і 592 села. На території краю поширюється фільваркове господарювання. Селяни які працювали на поміщика виготовляли речі не тільки для внутрішнього використання, а й для продажу.
У 1666 році в Дубні нараховувалося чотири цехи: ткацький, ковальський, шевський, золотарський.
Посилення національного та релігійного гноблення спричинило антиуніатське повстання 1633 року в місті Дубні. Повстання очолили козаки місцевого загону проти Касіяна Саковича, який із 1625 по 1639 рік очолював Дубенський Спаський монастир, автор відомих літературних творів, який силою змушував зрікатися від своєї віри і приймати католицизм. Князівські війська придушили цей виступ, а його керівників стратили на міському майдані.
Під час визвольної війни українського народу 1648–1657 рр. хвиля масових повстань докотилась до Дубна. Влітку 1648 року дубенчани радо вітали загони Максима Кривоноса, що на деякий час увійшли до міста. Під Дубном відбулися сутички полковника Криси із королівськими військами, але козаки в кількості 5000 чоловік розбили шляхетські війська. 5 червня 1651 року один із козацьких загонів раптовим ударом вибив польські війська з Дубна. Козаки взяли багатий трофей — дві тисячі коней і волів, яких шляхта мала гнати до свого табору біля Сокаля.
На боці армії Богдана Хмельницького були і селяни. Вони всіляко допомагали козакам. Так, коронний хорунжий Олександр Конєцпольський доповідав Миколі Потоцькому, що не зміг виконати бойового завдання, бо, коли наближалися до Дубна, селяни спалили фільварки, щоб повідомити українське військо про небезпеку. Конєцпольський мав кілька дрібних сутичок з козаками під Дубном, які, однак, ухилялись від боїв і відходили до табору Хмельницького. Для переслідування невловимого ворога Конєцпольський вислав ротмістрів Суходольського і Стжалковського з кількома хоругвами, які 19 червня в трьох милях від Дубна напали на невеликий козацький табір, в якому завзято боронилося 200 козаків. Вони вбили 70 козаків, 17 взяли в полон з кількома возами зерна та 200 биками повернулись у королівський табір.

XVIIІ ст.

У ХVІІІ ст. місто набуло високого економічного й культурного піднесення завдяки знаменитим Дубенським контрактам, перенесеним сюди зі Львова 1774 року. Ці ярмарки починалися 7 січня і тривали цілий місяць. Для зручностей гостей і купців князь Михайло Любомирський побудував кілька двоповерхових будинків навколо Ринкової площі, звів ратушу і ще один палац у замку, блискуче декорований італійським зодчим Доменіко Мерліні. Дубно, населення якого тоді становило трохи більше 6 тисяч ос., щорічно (протягом двох десятиліть) приймало до 30 тисяч гостей. У замку влаштовувались пишні бенкети, лицарські турніри, феєрверки. Тут ставив свої п'єси знаменитий польський драматург Войцех Богуславський, виступала римська опера. Азартні ігри в замку часто поглинали весь обіг торгового дня. Під час контрактів Дубно тричі (у 1781 році) відвідав польський король Станіслав Август, де йому влаштували полювання на ведмедя.

Дубно в роки Другої світової війни

У червні 1941 року місто Дубно стало ареною боїв Червоної армії проти механізованих частин вермахту. В результаті бездумних контрударів мехкорпусів Південно-Західного фронту Червона армія понесла катастрофічні втрати в танках і живій силі, десятки тисяч попали в полон (Битва за Дубно—Луцк—Броди (1941)). При відступлені з Дубна, радянськими каральними органами були розстріляні, по звірячому вбиті в'язні в місцевій в'язниці № 2. Жінки були зґвалтовані. Парадоксально, та за містом, на так званому Луцькому повороті, стоїть пам'ятник працівникам НКВД, які потім попали під удар німецьких частин, що наступали з Млинова і загинули. 25 червня 1941 року Дубно зайняли частини німецької армії. Німцями біля західної стіни в'язниці були розстріляні члени ВКП(б) і НКВД, що лишились в місті і брали участь у масових стратах українців і місцевих етнічних німців (Розстріли в'язнів в Дубно).

Історія міста в датах

1100 — перша літописна згадка про місто, яка стосується події, коли під Києвом відбувся з'їзд руських князів, на якому Давид Ігоревич отримав Дубен, Острог, Чорторийськ і Буськ
1149 — Дубно згадується у зв'язку з перебуванням на Волині князя Юрія Долгорукого
1240 — Дубно руйнують і спалюють монголо-татари, після чого воно перетворюється на невеличке поселення
1386 — на основі грамоти Ягайла Дубно належить князю Ф. Острозькому, від цього часу містом володіють князі Острозькі
1492 — зведені мури замку, будівництво якого пов'язане з іменами західноєвропейських архітекторів, зокрема, відомого зодчого Доменіка Мерліні
1498 — місто отримує привілей на самоврядування за магдебурзьким правом, проведення щотижневих торгів та щорічних ярмарків
1539–1566 — створене рукописне Четвероєвангеліє ієромонаха Арсенія; в Дубні засновано ткацький, шевський та ковальський цехи
1625–1639 — Спаський монастир очолює Касіян Сакович, автор відомих літературних творів, прихильник уніі
1633 — у Дубні спалахує антиуніатське повстання
1648 — повстанські загони Максима Кривоноса оволодівають Дубном
кінець XVI—перша половина XVII століття — події цього періоду в Дубні і його околицях були відображені М. В. Гоголем у повісті «Тарас Бульба»
1706 — Дубно займають війська шведського короля Карла XII
1707 — до міста прибуває Петро I; він був здивований міццю тутешніх фортифікацій
1753 — князь Януш Сангушко дарує Дубно та містечко Птичу (та ще 70 сіл) князю Станіславу Любомирському з обов'язком тримати в Дубенському замку 270 піших людей для військових потреб та оборони фортеці
1772 — після того, як важливий торговельний центр Львів відійшов від Польщі під владу Габсбургів, у Дубні почали проводити великий контрактовий ярмарок, який тривав протягом місяця
1780 — у місті живе польський театральний діяч Войцех Богуславський, який здійснює тут постановку кількох п'єс
1795 — указом Катерини II Дубно визначено повітовим містом Волинської губернії
1797 — «Дубенські контракти» перенесені до Новограда-Волинського, а згодом до Києва, де вони поклали початок знаменитим «Контрактам» на Подолі
1805 — півроку в місті прожив Михайло Кутузов
1809 — архітектор Іттар Генрік Гіацинт Сальватор переїжджає до Дубна
початок XIX століття — Діонісій Міклер, знаменитий ірландський садівник, закладає парк в дубенському урочищі Палестина
1844 — згорає центр міста
1855 — у місті діють два училища
1867 — в околицях Дубна Микола Лисенко збирає матеріали для опери «Тарас Бульба»
1873 — відкрито залізничну колію Здолбунів—Радивилів
кінець XIX століття — остання власниця Дубенського замку княгиня Єлизавета Борятинська продає його державній скарбниці. Замок переходить до військового відомства.
1890 — Олександр II прибуває на відкриття Тараканівського форту
1905 — відкрито приватне жіноче училище
1909 — відкрито чоловічу гімназію
1914 — в Дубні тимчасово дислокується батальйон російського 41-го Селенгінського піхотного полку; колишню бальну залу палацу князів Любомирских перетворюють на полкову церкву. Неподалік Дубна Ярослав Гашек переходить з австрійськоі арміі на бік російських військ.
травень 1916 — російські війська генерала І. І. Федотова ведуть важкі боі на річці Ікві з 1-м австро-угорським корпусом
25 травня (7 червня) 1916 — російські війська форсують Ікву біля Дорогостая і Торговиці, проривають фронт 1-ї австро-угорськоі арміі на Дубенському напрямку
28 травня (10 червня) 1916 — війська Федотова беруть Дубно
1917 — після розвалу Російськоі імперіі Дубенщина входить до складу Украінськоі Народноі Республіки
1918–1921 — на Волині, в тому числі на Дубенщині, кілька разів змінюється влада
18 березня 1921 — після підписання Ризького договору Дубенщина входить до складу Польськоі держави
1921 — поляки забороняють украінську мову в державних установах і школах
17 вересня 1939 — Волинь згідно з договором Ріббентропа-Молотова входить до СРСР
23—27 червня 1941 — танкова битва під Дубном. Хоча німці мали 728 танків, а радянські війська — 3356-3430, серед яких 33 танки КВ-2, 116 танків КВ-1 та 318 танків Т-34, тобто 467 танків, броню яких не пробивали німецькі танки та протитанкова артилерія^[5], радянські війська зазнали поразки (вони вчасно не отримали пального і їхні танки перетворилися на нерухомі мішені). Член Військовоі ради Південно-Західного фронту комісар М. М. Вашугін після битви застрелився.
1941 — під час німецькоі окупації в Дубенському замку дислокуються угорські частини
1941–1944 — німецька окупація Дубна; Дубенщина стає районом, де активно розгортається повстанський рух проти німецьких окупантів, а згодом і сталінського режиму. Уже в січні 1943 року на Дубенщині активно діють повстанські загони Крука і Хріна. Вся територія району контролюеться силами УПА.
1943 — відділ УПА командира Білого розбиває міську в'язницю і визволив усіх в'язнів
17 березня 1944 — звільнення Дубна від німецької окупаціі.
1944–1986 — в Дубенському замку розміщуються органи радянськоі влади, а пізніше військова частина
1977 — Дубно отримало статус міста обласного підпорядкування
1991 — вперше проведено музичний фестиваль «Тарас Бульба»
1993 — Постановою Кабінету Міністрів Украіни створено Державний історико-культурний заповідник м. Дубно, який об'єднує кілька десятків пам'яток минувшини
2000 — на загальнодержавному рівні відзначено 900-річчя Дубна

Панорама Дубенського замку

Символіка Дубна

Офіційно затвердженими символами Дубна є герб, прапор та гімн міста.

Детальніше у статті Герб Дубна

Детальніше у статті Прапор Дубна

Детальніше у статті Гімн Дубна

Історичні герби міста

Сучасний герб Дубна
‎Герб Дубна 1991—1995 рр.
Герб Дубна 1911 р.
Герб на надбрамному корпусі Дубенського замку

Адміністрація

Керівники міста

2000 — 2006 — Никитюк Віталій Степанович

2006 — 19.11.2010 — Дудко Леонід Іванович

19.11.2010 — по сьогодні — Антонюк Василь Михайлович

Наcелення міста

Населення міста
Період	Населення	%±
1893^[6]	7704
1959^[7]	18 651
1970^[8]	25 442
1979^[9]	34 687
1989^[10]	40 806
1991^[11]	42,1 тис
2001^[12]	39,2 тис
2011^[13]	38 037

Населення міста становить 38 037 мешканців (станом на 01.01.2011 р.)^[14].

Єврейська громада

Євреї в Дубні з'явилися на початку сімнадцятого століття. У 1650 році там було 47 євреїв і 141 християн що сплачували податки. За даними перепису 1897 року в місті проживало 5608 євреїв (з 13785 жителів). В місті був єврейський шпиталь, однак жодних єврейських навчальних закладів, за винятком кількох хедерів не було.
У 25 червня 1941 року Дубно зайняли частини німецької армії. .На початку війни частина 12 тисячного єврейського населення встигла евакуюватися на схід СРСР. Німці брали з євреїв великі побори грошима, виробами із золота та срібла. Восени-взимку 1941 року більш як тисячі євреїв було знищено. 27 травня 1942 року на околиці міста було знищено близько 3800 євреїв. 4 квітня 1942 року в Дубно було створено гетто в якому влітку 1942 року створена група опору, але до 24 жовтня 1942 року всі жителі гетто були знищені.
Невелика кількість євреїв повернулося після визволення міста.
За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, євреї в Дубно не проживали.

Економіка та транспорт

Економіка

Транспорт

Залізничний вокзал

Автовокзал

Міський автобус (1957 р.). Рейс «Консервна фабрика — Забрама»

Місто має хороше географічне розташування, через нього проходять автошляхи європейського значення (E40 і E85) та залізниця (ділянка Львів-Здолбунів-Рівне (двоколійна), що відноситься до Львівської залізниці).
Пасажирські перевезення щоденно здійснюються 31 маршрутним таксі на 31 маршруті:

1/1 — Цукровий завод-Райлікарня

1/2 — Цукровий завод-Райлікарня ч/з суш.завод

1/3 — Цукровий завод-Райлікарня

1/4 — Цукровий завод-Райлікарня

1/5 — Цукровий завод-Райлікарня ч/з Нафтобазу

1/6 — Цукровий завод-Райлікарня ч/з АТП 15606

1/7 — Цукровий завод-Райлікарня

1/8 — Цукровий завод-Райлікарня

3/1 — Райлікарня-сушильний завод ч/з АТП-15606

3/2 — Райлікарня-сушильний завод ч/з АТП-15606

5 — М'ясокомбінат-Онкодиспансер-Берестецька-з-д ГТВ, сушильний завод

6/1 — Вул. Миру-Автовокзал-з-д ГТВ

6/2 — Вул. Миру-Автовокзал-з-д ГТВ

7 — Онкодиспансер-Цукровий з-д

9/1 — М'ясокомбінат — вул. Берестецька

9/2 — М'ясокомбінат—вул. Берестецька

9а — М'ясокомбінат—Автовокзал ч/з вул. Берестецьку, з-д ГТВ

10/7 — Залізничний вокзал—Автовокзал ч/з Онкодиспансер, з-д ГТВ

11 — Цукровий завод-Автовокзал

12 — Автовокзал-Залізничний вокзал ч/з вул. Семидубську

13 — Райлікарня-М'ясокомбінат ч/з газове господарство

14 — Автовокзал-Залізничний вокзал-Звірогосподарство

14а — Автовокзал-Залізничний вокзал-Звірогосподарство ч/з з-д ГТВ

15 — Райлікарня-вул. Волицька

16 — Автовокзал-Нафтобаза

17 — М'ясокомбінат—вул. Вигнанка

17а — М'ясокомбінат—Онкодиспансер, ч/з Вигнанку

18 — Вул. Пушкіна-Райлікарня ч/з Залізничний вокзал, вул. Морозенка

19 — Райлікарня-Залізничний вокзал ч/з вул. Садову

20 — Райлікарня-вул. Крип'якевича

21 — Райлікарня-вул. Підборецька.^[15]

Також, в місті є дві фірми (Техновіт-таксі, Люкс-таксі), та фізичні особи-підприємці що здійснюються пасажирські перевезення на таксі (близько 150 машин).

Освіта, культура, ЗМІ

Освіта

Дошкільна та загальна середня освіта. В Дубно є шість дошкільних навчальних закладів, та дев'ять загальноосвітніх шкіл, з них початкова школа Навчально — виховний комплекс «школа-дошкільний заклад», чотири загальноосвітніх школи І-ІІІ ступенів (ЗОШ № 1, ЗОШ № 3, ЗОШ № 6 та ЗОШ № 7), дві гімназії (НВК «школа — гімназія», гімназія № 2), одна спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов (СЗОШ № 5)^[16], та загальноосвітня школа № 9, яка перебуває на території Дубенської виховної колонії. Також, в місті є спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (для дітей з затримкою розумового розвитку).
Позашкільна освіта. Мережу закладів позашкільної освіти становлять: дитячо-юнацька спортивна школа, школа мистецтв, будинок дітей та молоді, станція юних техніків, міжшкільний навчально-виробничий комбінат.
Професійно-технічна освіта. До закладів професійно-технічної освіти в місті належить Дубенський професійний ліцей^[17].
Вища освіта. В місті є три вищих навчальних заклади І-ІІ рівня акредитації (Дубенський коледж Рівненського державного гуманітарного університету^[18], Дубенський коледж культури та мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету, Дубенський медичний коледж^[19]), та один І-IV рівня акредитації (Дубенська філія Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»^[20]).

Культура

Фестиваль Тарас Бульба

В місті є два будинку культури, районний (на 700 місць) та міський, три бібліотеки (Дубенська міська бібліотека, Дубенська центральна районна бібліотека^[21] та Дубенська міська дитяча бібліотека^[22]), школа мистецтв. За радянських часів функціонувало кілька кінотеатрів, один з них (кінотеатр «Мир») працював до початку 1990-х рр., після його приміщення було продане і зараз воно перебуває в аварійному стані.
Щороку в місті проходять низка фестивалів, зокрема:

фестиваль «Різдвяні піснеспіви» (січень);

фестиваль «У родинному колі» (травень), на якому можна познайомитись із національними культурами різних народів можна на фестивалі національних культур;

фестиваль-конкурс дитячого фольклору «Котилася торба» (травень), огляд фольклорних національних традицій, які демонструють творчі колективи із різних куточків України та зарубіжних країн;

свято хореографічного мистецтва «У вирі танцю» (червень) приурочене Дню захисту дітей;

Всеукраїнський рок-фестиваль «Тарас Бульба» (липень), що об"єднує усі напрямки та стилі рок-музики, існуючої в Україні;

свято з нагоди Дня міста та церемонія нагородження номінантів громадського рейтингу «Кришталевий жолудь» (25 серпня).^[23]

Вже традиційним стало проведення міського чемпіонату КВК серед школярів, фестивалю студентської творчості «Студентська перлина» (листопад) присв'яченого Дню студента. Понад 10 років, щороку в місті видається альманах «Зорі народжуються на землі» в якому публікуються творчі доробки школярів та студентів.

ЗМІ

В місті виходить чотири щотижневих газети, «Скриня» (позиціонує себе, як обласний тижневик)^[24], «Наше дзеркало», «Дзеркало плюс» та «Замок»^[25], є одна телерадіокомпанія — телерадіокомпанія «Дубно»^[26].
До кінця 2000-х функціонувало проводове радіомовлення, яке на даний момент припинило свою діяльність.

Релігія

В місті є всі основні релігійні громади, що зареєстровані в Україні. Зокрема, громади УПЦ (КП), УПЦ (МП), УГКЦ, РПЦ, протестантських церков. Загалом, в місті налічується 19 культових споруд, які належать різним релігійним течіям. Також, в місті є два монастирі УПЦ (КП): Свято-Варваринський жіночий монастир та Свято-Миколаївський жіночий монастир.

Храми Дубна

Православ'я

Назва	Рік спорудження	Розташування	Фото
Українська православна церква — Київський патріархат
Свято-Іллінський собор	1908	вул. Д. Галицького, 13
Спасо-Преображенська церква	1643	вул. І. Франка, 21б
Миколаївська церква	1629	вул. Д. Галицького, 28
Свято-Покровський собор	1995	вул. Волицька
Собор Різдва Пресвятої Богородиці^[27]	1665	вул. Полуботка, 17
Свято-Вознесенська церква	1850	вул. Підборці
Українська православна церква (Московський патріархат)
Свято-Георгіївська церква	1700	вул. Садова, 10
Церква Архангела Гавриїла	XIX ст.	вул. Грушевського
Церква Святого Іллі	1996	вул. Стара
Свято-Вознесенська церква	2010	вул. Миру

Католицизм

Назва	Рік спорудження	Розташування	Фото
Українська греко-католицька церква
Церква Вознесіння Господнього^[28]	2010	вул. Пушкіна, 1а
Римо-Католицька Церква в Україні
Костел Святого Яна Непомуки^[29]	1830	вул. К. Острозького, 18

Визначні пам'ятки

Пам'ятки історії та культури

Дівоча вежа Дубенського замку

Дубенський замок (XV–XVIII ст.)
Палац Острозьких (XVI–XVIII ст.)
Палац Любомирських (XVIII ст.)
Луцька брама (XVII ст.)
Синагога (XVIII ст.)
Костел бернардинів (XVII ст.)
Спасо-Преображенська церква (XVII ст.)
Собор Різдва Пресвятої Богородиці (XVII ст.)
Георгіївська церква (початок XVIIІ ст.)
Монастир кармеліток (XVII ст.)
Костел Святого Яна Непомуки (XIX ст.)
Будинок контрактів (ХІХ ст.)
Хмелефабрика (ХІХ ст.)
Свято-Вознесенська церква (середина XIX ст.)
Тараканівський форт (кінець XIX ст.)
Іллінська церква (початок XX ст.)
Будинок Домбровського (XIX–XX ст.)
Будівлі торгово-житлові (ХІХ ст.)
Будинок Ельберта (ХІХ ст.)
Комплекс будівель економії Шувалової (XIX–XX ст.)

Дубенський замок (палац князів Острозьких, палац князів Любомирських, надбрамний корпус), Луцька брама, синагога, Спасо-Преображенська церква, Свято-Юріївська (Георгіївська) церква, монастир кармеліток, костел бернардинів і його келії, костел Яна Непомуки, Свято-Іллінський собор, світські будівлі XVIII–XIX ст. у центральній частині міста входять до складу Державного історико-культурного заповіднику міста Дубна^[30] створеного постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.1993 р. № 444 .

Пам'ятники

Пам'ятник Тарасу Шевченку, відкритий 1990 року.

Детальніше: Пам'ятники Дубна

В місті встановлено низку пам'ятників і пам'ятних знаків — Т. Г. Шевченку, воїнам-афганцям тощо. Більшість існуючих на сьогодні пам'ятників було встановлено в радянський період історії міста, значна частина з них присвячена Великій вітчизняній війні.

Меморіальні дошки

Детальніше: Меморіальні та анотаційні дошки Дубна

На будинках міста встановлено кілька анотаційних і меморіальних дошок.

Люди

Панорама площі м. Дубно

Видатні уродженці Дубна

Почесні громадяни Дубна

Жулинський Микола Григорович — академік, директор Інституту літератури Національної Академії Наук України, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка, член спілки письменників України. Народився та навчався в м. Дубно, випускник Дубенського педагогічного училища.
Возницький Борис Григорович — мистецтвознавець, заслужений діяч польської культури, директор Львівської галереї мистецтв, заслужений діяч мистецтв України, експерт ЮНЕСКО, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Почесний громадянин міста Дубно, нагороджений «Кришталевим жолудем». Народився на Дубенщині. У 2005 році отримав звання Героя України.
Козявкін Володимир Ілліч — директор міжнародної клініки відновного лікування у м. Трускавець, доктор медичних наук, професор Львівського медичного університету, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки України, герой України.
Сивіцький Микола Костьович — талановитий публіцист, видатний вчений, лауреат премії ім. братів Лепких, Співорганізатор Українського соціально-культурного товариства в Польщі та відомого першого українськомовного часопису-тижневика «Наше слово» у Варшаві. Є автором численних наукових статей, газетних публікацій. Його перу належать книжки «Богдан Лепкий. Життя і творчість», «Записки сірого волиняка», та інш. Народився на Дубенщині.

Видатні особистості пов'язані з містом

Пшеничний Микола Іванович — письменник, краєзнавець.
Пшенична Любов Антонівна — поет, педагог.
Рачинець Сергій Порфирович — поет.
Тимчак Микола Михайлович — письменник, художник.
Радиловський Юрій — маляр другої половини 18 століття.
Богуславський Войцех — «батько польського театру» (друга половина 18 століття).
Тарас Більчук — художник.
Василенко Микола Бенедович — художник.
Свєшніков Ігор Кирилович — видатний історик, археолог.
Козявкін Володимир Ілліч — доктор медичних наук, професор, генеральний директор Міжнародної клініки відновного лікування. (Доволі великий період життя жив, навчався в школі, та працював в м. Дубно).
Чужда Петро Антонович — заслужений тренер СРСР.
Чужда Олег Петрович — спортсмен, дворазовий чемпіон світу з велоспорту.